Свято поки не прижилося

23 серпня, напередодні Дня Незалежності, в Україні відзначається День державного прапора. Цього року, напевне, рівень замученості до свята пересічних громадян сягнув найнижчої позначки за всі попередні часи.

У 2019 році День державного прапора в Україні відзначається вже 15-й раз – зовсім немало, як для офіційної дати. Це означає, що молодь п’ятнадцяти років, принаймні, мала б сприймати цей свято, як таке, що відоме їм з дитинства. Натомість цього разу про головний символ держави широко не згадала як молодь, так і дорослі.
Звісно, ми не кажемо про офіційні заходи: усі, в кого свято значилося в календарному плані виконали завдання на відмінно. Однак замученість до святкування на рівні неофіційному була добре… непомітна! Приміром у США на День національного прапора (14 червня) люди відповідним чином прикрашають будинки, транспорт, одяг та себе загалом; дуже косо дивляться на установи та підприємства, де така символіка не виставлена. У обласному центрі жово-блакитні прапори майоріли на державних установах, дуже зрідка на приватних і зовсім бідно символіка зустрічалася на одязі городян. Так, багато-хто носив вишиванку, але це більше традиція наступного дня (24 серпня), а не Дня прапора.
Тож коли наступного разу спаде на думку порівняти рівень життя в Україні в цілому та нашому місті зокрема, слід подумати про ставлення американців (чи громадян інших країн, де є таке свято) до свого державного прапора та спів ставити із нашим. Причина розбіжностей може критися і не в цьому, але пропорційність збережена повністю.