За що цькують чиновника зі Старокостянтинова ?

І дорослі й малюки знають, що Святий Миколай носить подарунки у мішку. А його тезка з нашої області — Старокостянтинівський міський голова Микола Степанович Мельничук — за словами захисників тварин, носить у мішку котів, а якщо точніше то аж 23 тварини, які він без дозволу вилучив із помешкання своєї родички, яка мешкає у столиці. Зоозахисники закидають мерові жорстоке поводження з тваринами, що у світлі нового Законодавства може тягнути за собою серйозні наслідки. Але хто у цій дивній історії насправді кривдник тварин?

За словами Людмили, мешканки м. Києва, яка позиціонує себе, як активістка із захисту тварин з багаторічним досвідом, поки її не було вдома, до оселі її увійшли п’ять-шість осіб на чолі із Миколою Мельничуком, який є рідним дядьком жінки. Люди похапали та запроторили до великого мішку 23 присутніх у квартири котів та прихопили зі собою собаку породи кокер-спанієль. Також жінка запевняє, що збирається найближчим часом будувати спеціальну споруду в межах м. Обухів, куди переселяться усі пухнасті улюбленці. Новину Людмили у соцмережах активно підтримали інші зоозахисники та водночас накинулися на Миколу Мельничука; деякі ЗМІ висвітлили новину, як свавілля чиновника та знущання над беззахисними тваринами.

Водночас свідчення самого Старокостянтинівського міського голови вкрай відрізняються від скандальних новин, що ширяться Україною. Деякі дії своєї племінниці він вважає не волонтерством, а більш чимось іншим. Свою квартиру Людмила перетворила на непридатне для проживання людей приміщення: це шкодить не лише синові жінки, який і попросив його про допомогу, але й самим тваринам, які страждають від хвороб. Щодо статусу держслужбовця, Микола Степанович однозначний: Київ, це далеко від меж його повноважень, а допомога своєму двоюрідному онукові у вільний від виконання службових обов’язків час — виключно людська позиція.

На підтвердження жахливих умов утримання тварин та безладу в оселі Микола Мельничук оприлюднив відзняті власноруч фото та відео. Власне й сама Людмила визнавала, що утримувати таку велику кількість тварин в квартирі не можна, однак пояснювала це тимчасовою скрутою.

На жаль, за народними спостереженнями, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Дійсно, безпритульні тварини потребують нашого захисту та піклування і вклад волонтерів у порятунок «братів наших менших» заслуговує найвищої поваги й визнання. Але по всій країні відомі сотні випадків, коли люди перетворюють свої оселі на імпровізовані притулки для тварин, де окрім чотирилапих улюбленців завжди присутні блохи й інші паразити, царює антисанітарія та постійний сморід, що не дає нормально жити сусідам, особливо у багатоквартирному будинкові. І нерідко саме така позиція добросердних людей перетворює на пекло життя усіх довкола — і людей, і, власне, тварин. Прикро, однак, що деякі неофіційні соціальні ЗМІ перетворюються на таку ж помийку, як оселі зоолюбителів, у прагненні привернути до себе увагу чи піднятися у рейтингу через цькування інших.