Чому ремонти доріг і тротуарів міста Хмельницького насправді не закінчяться ніколи?

Напевне гості нашого міста, яких з початком війни стало в рази більше, спершу були приємно вражені роботами із благоустрою в обласному центрі Хмельниччини: ось кладуть свіжий асфальт на розбитий тротуар, ось старанно латають численні ями на проїжджій частині… Але містяни точно знають, що майже те саме робилося й минулоріч, а також рік до цього та вже навіть не сумніваються, що ті самі ділянки ремонтуватимуть й наступного року. А й справді: в Хмельницькому активно створюють нові велодоріжки, ремонтують дороги й тротуари та займаються благоустроєм. Але проходить рік, можливо два чи навіть три і здобутки розсипаються прямо на очах.

То чому ж переважна більшість ремонтних робіт за останні роки вирізняються такою низькою якістю? Звісно, у чиновників знайти відповідь на таке запитання просто неможливо: у них все за якимись ГОСТами, нормами чи технічними умовами. Небувалої майстерності у відмовках за роки роботи досяг Начальник управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради Василь Новачок, у якого знайдеться як розлоге пояснення будь-яким проблемам, так і зовсім короткі репліки, на кшталт «…нам і так добре…», як у випадку зі спотворенням головного майдану міста.

Але тротуари, по яким ходять люди, а не їздять багатотонні вантажівки, та дороги продовжують руйнуватися і чиновницькими словами дірок в асфальті не залатаєш. На відміну від дорожніх знаків, якими Хмельницький вже встиг «прославитися» в мережі не лише на локальному рівні, але й на загальнодержавному.  Останнім часом їх важко не помітити: ось знак пішохідного переходу закриває грати дощового колектору по вул. Перемоги, а ось довгий знак напрямку повороту прикриває чималу тріщину. Збентежених такими «ноу-хау» у ПДР людям повідомили, що таким способом протидіють потраплянню дрібних фракцій каміння в колектори під час ямкового ремонту доріг. Це того, коли дірку заповнюють сумішшю, каміння з якої летить врізнобіч та решетить фарбу на бамперах і боках автівок. Знаки, мовляв, вже списані а от кращого, більш раціонального застосування для них придумати було ніколи. Чи то нікому.

Багато запитань у пересічних людей викликають й методики, за якими працюють комунальники. Певне і ви помічали, як зі свіженького ущільненого асфальту випилюють чималі шматки, аби вкопати паркан. Прогнозовано відповідальні люди сказали б: «Це така світова технологія…», що співзвучно з «…не ваше діло, обивателі!», — і сперечатися було б годі. Що ж, можливо, але здоровий глузд розуміє, що дірки потім знову ж асфальтують, вирізаного, тобто зіпсованого  асфальту надзвичайно багато, а будь-яка технологія, особливо затратна та неефективна, має кращі аналоги.

На початку літа всі ми бачимо ганебні результати минулорічних ремонтів, що зараз ремонтують знову. Це, по суті, безперервний процес, що забезпечує роботою комунальників та нещадно смокче гроші з міського бюджету. Нам із вами головне розуміти, що це не якісь «державні кошти», а саме наші — гроші платників податків та громади. То чому ж ми радо спонсуємо низькопробні  роботи чи, можливо, неякісні матеріали, аби на сезон вдовольнитися приємною картинкою й знову платити наступного року? А головне: кому ж насправді це вигідно?