«Віддячуємо добром за успіх» — сьогодення ДП «Старокостянтинівського молочний завод»

«Посіяне добро вертається примноженим удесятеро» — промовляє крізь віки народна приказка. Що ж, не треба бути експертом з метафізики, аби підтверджувати чи спростовувати цю теорію з наукової точки зору. Але завжди слід дослухатися до мудрості попередніх поколінь та піклуватися про ближніх — і це чудово знає керівництво й трудовий колектив ДП «Старокостянтинівський молочний завод».

Меценацтво завжди було в пошані на підприємстві з моменту його заснування рівно двадцять років тому. Тоді майже занедбане радянське та збиткове підприємство вдалося реанімувати й вдихнути цілком нове життя — свіже, інноваційне та перспективне. І до сьогодні на ДП «СМЗ» не припиняються поліпшення виробництва, покращення якості продукції та розширення асортименту, розбудова інфраструктури та вдосконалення умов праці. Все це можливе завдяки покровительству групи компаній «Укрпродукт Груп», розумному управлінню та, звісно ж — попиту на молочну продукцію та сири підприємства.

Але повернімося до меценатства: чому ж так багато уваги надають саме допомозі людям? Насправді ту немає жодного секрету чи якогось підтексту. Дійсно, останні роки були надзвичайно складними для всієї економіки України. Якщо пандемія Сovid-19 поставила на коліна ряд вітчизняних підприємств, то війна їх просто знищила у прямому сенсі цього слова.  Однак молокозавод у Старокостянтинові, як і всю громаду, на щастя, оминуло вороже вторгнення. А коли світом ширилася небезпечна хвороба, тут змогли створити безпечні умови для роботи персоналу та виготовлення продукції. Відтак, як у 2021-му, та к і в першому півріччі 2022-го підприємство демонструє зростання економічних показників, відвантажує більше готової продукції та більше сплачує податків.

І керівництво компанії і трудовий колектив  дійшли згоди, що раз умови складаються на користь молокозаводу, значить слід більше займатися благодійністю й допомагати тим, хто цього потребує у рідній громаді та за її межами. А таких осіб є було та є насправді багато.

Тож на початку пандемії найбільше уваги надавали протидії хворобі та збереженню життя громадян. Так коштом  підприємства біла придбане медичне обладнання «ПК Центральна станція UNET (Patient Monitoring Solution)», що дозволяє віддалено спостерігати за ізольованими пацієнтами й контролювати введення ліків. Тоді для більшості України такі системи були ще новинкою, але із перших днів роботи в Старокостянтинівській ЦРЛ показали свою ефективність та значно підвищили безпеку медичних працівників.

Надалі основну меценатську діяльність скерували на діагностичне обладнання для виявлення корона вірусу. На нього також був просто нереальний попит та дефіцит у світі, але ж на кону були життя тисяч мешканців громади. Не лишили лікарню на призволяще й коли тут організовували терапевтичне відділення: текстильні вироби, на кшталт подушок, ковдр та постільної білизни, інше медичне обладнання та закупівля багатьох необхідних речей — також результат допомоги ДП «Старокостянтинівський молочний завод».

Кінець лютого змінив багато чого, включно з поглядами на благодійність — тепер для колективу підприємства це швидше була не можливість, а обов’язок. Із перших днів війни молокозавод допомагає Збройним Силам України і теробороні всіма можливими способами: і матеріально, і власною продукцією, й іншими видами волонтерської допомоги. Тепер це вже не просто напрямок зовнішньої діяльності підприємства — це своєрідний волонтерський рух всередині, адже співробітники активно долучаються до збору та розподілення товарів і вантажів. А керівництво підприємства спромоглося налагодити своєрідний гуманітарний коридор із Великобританії, що дозволяє ввозити й передавати на потреби передової надійні та прохідні джипи.

Окрім захисників України, що отримують здебільшого продукти харчування та засоби захисту, ДП «СМЗ» опікується й постраждалими від війни цивільними — поблизу фронтової лінії, вимушеними переселенцями у Старокостянтинівській громаді та за її межами. Для їхніх потреб постійно закуповують гуманітарну допомогу у вигляді медикаментів і товарів першої необхідності.

А що ж зі самими працівниками заводу? Хто дбає про них? Щодо безпеки в умовах постійних повітряних тривог, то на підприємстві обладнали зручне укриття з великим запасом продуктів харчування та води. А всі співробітники, які на час війни пішли служити в ЗСУ, постійно відчувають підтримку й піклування від допомоги молокозаводу та його волонтерів. Адже війна скоро закінчиться і на них чекатиме повернення на робочі місця.

Керівництво й колектив ДП «Старокостянтинівський молочний завод» не очікують десятикратної винагороди за своє добро — все це від чистого серця й з глибокою вдячністю долі та Богові за те, що дали можливість підприємству працювати й розвиватися. А якщо колись добро дійсно повернеться примноженим: що ж, значить будуть сіяти його ще більше серед людей!