“Не хочу захищати чужу країну”: білоруса з Меджибожа засудили до 3,5 років за ухилення від мобілізації

На Хмельниччині завершився судовий процес над 52-річним Юрієм, мешканцем села Требухівці Хмельницького району, що в Меджибізькій громаді, якого визнали винним в ухиленні від призову за мобілізацією. Чоловік, який за національністю є білорусом, відмовився виконувати військовий обов’язок, мотивуючи це своїм етнічним походженням.

Від обліку до вироку: хронологія подій

Історія мобілізаційної одіссеї Юрія почалася ще в травні 2023 року, коли його повторно взяли на військовий облік. До цього чоловік був знятий з обліку ще в серпні 1994 року.

У липні 2024 року після оновлення облікових даних у Летичівському ЦНАП Юрій пройшов військово-лікарську комісію, де був визнаний придатним до військової служби. Того ж дня він отримав бойову повістку з вимогою з’явитися для відправки до навчального центру 29 липня о 6 ранку. Однак у призначений час чоловік до ТЦК не прибув.

“Я не українець – не буду воювати”

На судовому засіданні, яке завершилося 28 квітня 2025 року, Юрій не визнав своєї провини. Ключовим аргументом його захисту стало твердження, що як етнічний білорус, народжений у Казахстані, він “не зобов’язаний брати до рук зброю та захищати Батьківщину”.

Дружина обвинуваченого намагалася пом’якшити ситуацію, стверджуючи, що чоловік не володіє українською мовою і міг не розуміти, що підписує, отримуючи повістку. Також вона посилалася на неназвані проблеми зі здоров’ям чоловіка.

Однак ці аргументи були спростовані представниками ТЦК, які підтвердили, що всі роз’яснення були надані Юрію в усній формі. Крім того, директор підприємства “Зоряний Світанок”, де обвинувачений працював охоронцем, засвідчив, що протягом двох років спілкувався з ним українською мовою без жодних проблем.

Суворий вирок

Розглянувши всі обставини справи та беззаперечні докази отримання повістки, Летичівський суд визнав Юрія винним за статтею 336 Кримінального кодексу України (ухилення від призову за мобілізацією) та призначив покарання у вигляді 3 років і 6 місяців позбавлення волі.

Засуджений має право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Ця справа стала показовим прикладом того, що громадянство України, а не етнічне походження, визначає військовий обов’язок особи перед державою в умовах воєнного стану.