Летичів_карта
Область

П’ять сіл Хмельниччини позбулися радянської спадщини: Москалівки та Червоних Островів більше немає

більше у Область:

Хмельницька область продовжує процес деколонізації топоніміки: Верховна Рада України 5 червня 2025 року перейменувала п’ять населених пунктів регіону в рамках очищення від назв, пов’язаних з російською імперською політикою та радянським минулим.

Нові назви замість радянських

Постановою №4483-IX Верховної Ради змінено назви чотирьох сіл у Хмельницькому районі:

Летичівська громада:

  • Село Анютине отримало назву Ганнусине
  • Село Москалівка перейменовано на Мальовниче

Волочиська громада:

  • Село Червоний Кут тепер називається Кут
  • Село Червоний Острів змінило назву на Острів

Новоушицька громада:

  • Село Мала Щурка перейменовано на Малу Шурку

Законодавча основа змін

Рішення про перейменування ухвалено на підставі Конституції України та Закону “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топоніміки”. Цей законодавчий акт спрямований на очищення українського топонімічного простору від назв, що несуть у собі ідеологічне навантаження колоніального минулого.

Комплексний підхід до перейменування

При ухваленні рішення парламент врахував:

  • Пропозиції місцевої влади та військових адміністрацій
  • Рекомендації Українського інституту національної пам’яті
  • Висновки Національної комісії зі стандартів державної мови

Такий підхід забезпечує науково обґрунтований вибір нових назв, що відповідають українській мовній традиції та історичній спадщині.

Частина загальнодержавного процесу

Перейменування на Хмельниччині стали частиною масштабного загальнодержавного процесу деколонізації топоніміки. По всій Україні триває робота з очищення назв населених пунктів, вулиць та інших географічних об’єктів від радянської та російської імперської символіки.

Символічне значення

Позбавлення від назв на кшталт “Москалівка” або “Червоний Острів” має важливе символічне значення для процесу українізації та деколонізації свідомості. Нові назви відображають природні особливості місцевості або мають глибше українське коріння. Цей крок підкреслює послідовність України у відмові від радянської та російської спадщини на всіх рівнях державного будівництва, включаючи топоніміку як важливий елемент національної ідентичності.