Чергова гендерна справедливість чи несправедливість: жінка, що залишила немовля на смітнику, отримала лише умовне

На Хмельниччині Хмельницький міськрайонний суд у черговий раз продемонстрував подвійні стандарти правосуддя. 28 липня суддя Світлана Данькова призначила лише два роки іспитового терміну 37-річній жінці, яка залишила новонародженого хлопчика помирати на смітнику. Цей вирок знову підтверджує системну гендерну упередженість українських судів.

Жахливий злочин без покарання

15 січня 2025 року у Хмельницькому на вулиці Тернопільська біля сміттєвих баків знайшли живе немовля. 36-річна жінка народила хлопчика вдома, замотала його в рушник, поклала в поліетиленовий пакет і винесла на смітник померти.

Дитина вижила тільки завдяки випадковості — її знайшли перехожі. Хлопчика госпіталізували у критичному стані, і лише через три тижні лікарі оцінили його стан як наближений до задовільного.

“М’якосердий” вирок для матері-вбивці

Жінку визнали винною за двома статтями Кримінального кодексу України, але отримала вона лише умовний строк. Суддя Світлана Данькова виправдала своє рішення “пом’якшуючими обставинами” — наявністю у засудженої двох інших дітей.

“Судом взято до уваги той факт, що на сьогодні батько є безвісно зниклий. Тому, у випадку призначення покарання у виді позбавлення волі, діти були б залишені без матері”, — пояснила суддя.

Подвійні стандарти української Феміди

Уявіть собі зворотню ситуацію: 37-річний чоловік залишає новонароджену дитину померти на смітнику. Чи отримав би він умовний строк? Відповідь очевидна — ні.

За аналогічні злочини чоловіки зазвичай отримують:

• Реальні терміни від 5 до 10 років ув’язнення
• Жорстку громадську критику
• Максимальну суворість суду
• Відсутність “розуміння” обставин

Логіка судової дискримінації

Аргументація судді Данькової вражає своїм цинізмом:

• Жінка спробувала вбити немовля, але є “хорошою матір’ю” для інших дітей
• Безвісно зниклий батько виправдовує спробу дитиновбивства
• Діти потребують матері, навіть якщо вона готова вбивати немовлят

За такою логікою будь-який злочинець з дітьми може розраховувати на пом’якшення покарання.

Статистика гендерної упередженості

Випадок у Хмельницькому — частина системної проблеми:

• Жінки отримують умовні строки у 70-80% справ про тяжкі злочини
• Чоловіки отримують реальні терміни у 85-90% аналогічних випадків
• Середній термін для жінок на 40-50% менший за той самий злочин

Життя дитини як “деталь”

Найцинічнішим у цьому вироку є ставлення до жертви. Хлопчик, якого залишили померти на смітнику:

• Позбавлений батьківського піклування
• Влаштований у державний заклад
• Назавжди травмований через дії матері

Але суд більше турбується про “комфорт” злочинниці, ніж про долю її жертви.

Дискримінація навпаки

Гендерна упередженість судів є зворотною дискримінацією — проти чоловіків. Це порушує:

• Принцип рівності перед законом
• Конституційні гарантії
• Міжнародні стандарти правосуддя

Наслідки для суспільства

М’які вироки для жінок за тяжкі злочини:

• Заохочують повторні злочини
• Девальвують цінність дитячого життя
• Підривають довіру до правосуддя
• Створюють правову нерівність

Суд як інструмент дискримінації

Випадок у Хмельницькому демонструє, що українські суди:

• Керуються гендерними стереотипами
• Ігнорують тяжкість злочинів жінок
• Виправдовують неприпустиме через стать
• Дискримінують чоловіків при винесенні вироків

Питання без відповідей

Чи справедливо, що жінка може залишити немовля померти на смітнику і отримати лише умовний строк? Чи не час українським судам припинити гендерну дискримінацію та карати злочинців рівно незалежно від статі?

Правосуддя має бути сліпим до статі злочинця, але наші суди, схоже, бачать тільки те, що хочуть бачити.

Хлопчик з хмельницького смітника виріс без матері, але завдяки “милосердному” суду його мати-вбивця залишилася на волі. Це і є “справедливість” по-українськи.