Хмельницький суд захистив права військового, якого не хотіли звільняти для догляду за матір’ю-інвалідом

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив важливе рішення у справі військовослужбовця, якому командування відмовило у звільненні за сімейними обставинами. Суддя визнав відмову незаконною та наголосив: перевіряти сімейний стан зобов’язані військова частина та ТЦК, а не сам мобілізований. Рішення створює прецедент для тисяч військових, які мають доглядати за важкохворими родичами. Хмельницький окружний адміністративний суд виніс рішення, яке може стати важливим для тисяч українських військовослужбовців, що опинилися в складній життєвій ситуації. Суд чітко визначив межі відповідальності командування та самих військових у питаннях звільнення за сімейними обставинами.

Справа про догляд за матір’ю

У центрі судового розгляду опинився військовослужбовець, мобілізований на особливий період, який у липні 2025 року звернувся до командира військової частини з рапортом про звільнення. Причина була серйозною — необхідність постійного догляду за матір’ю, якій безстроково встановлено інвалідність ІІ групи.

Чоловік діяв відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, який дозволяє звільнення за сімейними обставинами під час воєнного стану.

До рапорту він додав усі необхідні, на його думку, документи: медичні довідки МСЕК про встановлення інвалідності матері, пенсійні посвідчення, довідки про склад зареєстрованих осіб за місцем проживання, відомості про те, що інші члени сім’ї проходять військову службу і не можуть здійснювати догляд.

Відмова командування

14 серпня 2025 року військовослужбовець отримав відмову. Офіційна причина — відсутність акта обстеження сімейного стану. Фактично командування вимагало від нього самостійно організувати перевірку своїх сімейних обставин та надати відповідний документ.

Військовий не погодився з таким підходом і звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду. Справа отримала номер 560/14656/25 та була розглянута судом з винесенням рішення на користь позивача.

Показово, що військова частина як відповідач навіть не подала відзив до суду і не спробувала довести правомірність своєї позиції. Це свідчить або про впевненість у своїй правоті, або про байдужість до долі підлеглого.

Правова позиція суду

Хмельницький окружний адміністративний суд детально розібрав правові аспекти ситуації та дійшов однозначних висновків, які мають принципове значення для всіх подібних випадків.

Суд нагадав, що під час воєнного стану військовослужбовці, мобілізовані на особливий період, можуть бути звільнені за сімейними обставинами. Однією з таких обставин є необхідність здійснення постійного догляду за батьками з інвалідністю І або ІІ групи за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Ключовий висновок суду полягає в чіткому розподілі обов’язків між військовослужбовцем та командуванням:

Подання акта обстеження сімейного стану не є обов’язком військовослужбовця. Це принципово важливий момент. Мобілізований не зобов’язаний самостійно організовувати перевірку своїх сімейних обставин та збирати якісь додаткові акти.

Після отримання рапорту саме командир військової частини зобов’язаний у триденний строк надіслати запит до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Це не право, а обов’язок командування.

Перевірку сімейних обставин проводить комісія ТЦК та СП, яка складає акт за результатами перевірки.Тобто вся процедура перевірки — це відповідальність системи, а не окремого військовослужбовця.

Відмова без ініціювання цієї процедури суперечить закону та встановленому порядку. Командування не має права просто відмовити, не запустивши механізм перевірки.

Конституційний обов’язок

Суд також звернув увагу на конституційний та сімейно-правовий обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про непрацездатних батьків. Цей обов’язок випливає з Конституції України та Сімейного кодексу і не може бути перекладений на інших осіб лише тому, що людина мобілізована.

Держава захищає інтереси батьківщини, мобілізуючи громадян на військову службу. Але держава також зобов’язана захищати базові сімейні цінності та право людини піклуватися про своїх старих і хворих батьків.

Коли літня жінка з інвалідністю ІІ групи залишається без догляду, бо її сина мобілізували, а потім відмовляють звільнити за сімейними обставинами через формальні причини — це порушення не лише букви закону, а й його духу.

Рішення суду

Хмельницький окружний адміністративний суд:

Визнав протиправними дії командування військової частини щодо відмови у звільненні військовослужбовця. Це означає, що відмова була винесена з порушенням закону та встановленої процедури.

Зобов’язав повторно розглянути рапорт про звільнення за сімейними обставинами з урахуванням вимог закону та належної процедури перевірки. Тобто командування має зробити те, що мало зробити ще в липні — надіслати запит до ТЦК для проведення перевірки сімейного стану.

Стягнув судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань військової частини. Це стандартна практика, коли програє державний орган.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.