Летичівська вчителька 30 років досліджує історію рідного селища: пише нову книгу

Краєзнавиця Світлана Коржик з Летичівщини 30 років досліджує історію свого селища і зараз працює над новою книгою. Колишня вчителька географії та біології захопилася краєзнавством через роботу з дітьми, а тепер не може зупинитися. Каже, що коли проходить вулицями Летичева, уявляє, як колись тут їхали карети, як люди йшли до костелу та на ярмарок. Базари досі відбуваються в четвер та неділю, як 400 років тому за Магдебурзьким правом.

Світлана Коржик народилася в Ялинівці колишнього Летичівського району. Працювала вчителькою географії і біології в школі. З дітьми займалися географічним краєзнавством, досліджували територію з географічної та біологічної точок зору. Вивчали які рослини та тварини населяли ту територію, а потім стало цікаво які люди там жили. Так географічне краєзнавство переросло в історичне. Вже повних 30 років вона цим займається.

Летичів має свою самобутню історію, якою дослідниця не перестає захоплюватися. Тут добросусідсько уживалися три національності: українці складали більшість, також жили євреї і поляки. Якщо взяти сусідній Меджибіж, там євреїв було більше, але майже не було поляків. У міській владі Летичева всі між собою гарно ладнали, приймали закони які були корисні для різного населення.

Натхнення Світлана Коржик бере з вулиць і історичних будівель, які збереглися в селищі. Каже, що коли проходить цими вулицями, уявляє як колись тут їхали карети, як приїздили люди до костелу, як вони йшли на ярмарок. У Летичеві за Магдебурзьким правом базари і ярмарки були в четвер і в неділю. Майже 400 років вони так і відбуваються: в четвер і в неділю.

Колись у Летичеві було багато дерев’яних будівель, які знищила низка пожеж. Величезна пожежа сталася 9 квітня 1854 року. У костелі згоріли всі дерев’яні конструкції, вікна та двері, згорів навіть сам костел. Через чотири роки у 1858 році наступна пожежа знищила ще 60 будинків. 9 травня знову сильний вітер із боку річки Вовк поширив вогонь на всю територію колишнього міста.

Вогонь розносився так швидко, що його побачили навколишні жителі і прибігли на допомогу. Люди стали вервечкою з відрами аж до річки і так гасили пожежу. Інших засобів пожежогасіння в Летичеві не було. Це зафіксований випадок добросусідства.

Про пожежі Летичева Світлана Коржик описує в одній зі своїх книг. Також пише наукові статті і путівники. Живе зовсім недалеко від історичного центру, і всі ці історичні будівлі надихають її на наукову творчість.

Каже, що хочеться не тільки самій пізнати що тут колись відбувалося, а й розповісти це людям які читають її статті або книги. Розповісти майбутнім поколінням, які прийдуть, щоб вони знали яким був Летичів колись, яким він став тепер і буде пізніше.

Зараз працює над новою книгою про Летичів, яка має вийти найближчим часом.

---

Джерело та фото: Суспільне Хмельницький