“Сила семи джерел”: в Летичівській та Меджибізькій громадах створили туристичний маршрут з легендами про цілющу воду та народні традиції

Летичівська громада запустила екотуристичний маршрут “Сила семи джерел” що об’єднав унікальні природні локації з багатовіковими легендами про цілющу воду. Сім джерел розкидані по території громади від Летичева до Головчинців, кожне з власною історією. Від джерела Святого Пантелеймона де колись била пульсом життя єврейська громада, до чудотворного джерела Святого Онуфрія куди щороку 25 червня приїжджають сотні паломників. Маршрут відроджує українську традицію коли криниці копали при дорозі щоб ставали у пригоді подорожньому.

Відділ культури, туризму, національностей та релігій Летичівської селищної ради розробив маршрут що поклав початок розвитку туристичної складової в регіоні. Це не просто екологічний туризм, це повернення до народних традицій та збереження історичної пам’яті.

Мета маршруту популяризація природної та історико-культурної спадщини громади, формування дбайливого ставлення до водних ресурсів, залучення мешканців та гостей краю до активного пізнавального відпочинку.

У громаді наголошують що це відродження українських народних традицій. У нашій місцевості криниці копали при дорозі щоб завжди ставали вони у пригоді подорожньому. Годилося нікому не жаліти води. Пригощаючи спраглого водою говорили: пийте на здоров’я, нехай Бог дає вам силу. Ця традиція живе донині.

Джерело Святого Пантелеймона: пам’ять єврейської громади

Перша зупинка маршруту в самому Летичеві. Джерело Святого Цілителя Пантелеймона вибилось на узбіччі річки Вовк і пульсує з незапам’ятних часів. Навколо нього велося життя єврейської громади міста.

Неподалік вище був водяний млин, нижче баня, пральня та цирульня. Через дорогу стояла двоповерхова синагога та ряди ремісничих складів. Це було серце єврейського Летичева.

За свідченнями старожилів під час Другої світової війни коли знищили євреїв з Летичівського гето, зруйнували синагогу та засипали криницю. Але джерело згодом стало бити з більшою силою, ніби закликаючи не забувати трагедії. Сьогодні це місце пам’яті та нагадування про багатонаціональну історію Летичева.

Вербова криниця: рятівниця під час облог

Друга зупинка теж у Летичеві але вже на березі Південного Бугу. З-під невеликого пагорба на околиці міста б’є джерело що отримало назву від могутньої старої верби яка росте поруч.

Джерело відоме цілющою водою. У давнину ця джерельна вода неодноразово рятувала місцевих жителів під час тривалих облог коли річкову воду пити було неможливо. Верба і джерело пережили століття воєн, облог та змін влади.

Юхимові джерела: легенда про цілителя

Третя зупинка в селі Горбасів на лівому березі Південного Бугу. Майже в центрі села є три джерела. Одне з них носить назву Юхимова криниця.

За легендою на місці де тепер джерело стояла хата в якій жив Юхим. Він мав особливі здібності лікувати людей, тому отримав прізвисько Цілитель. По допомогу до нього йшли з відусіль.

Коли чоловіка не стало, дім де він проживав зруйнували, а на тому місці почало бити джерело. Жителі села вірили в його цілющу силу і тягнулися до нього у Чистий четвер. Вода взята з Юхимового джерела до сходу сонця вважалася цілющою та оздоровчою. У силу джерел люди вірять досі.

Графське джерело: спадок пана Маркова

Четверта зупинка в селі Марківці. Графське джерело або джерело біля звіринця веде в далеку історію села коли ці землі були передані графу Маркову. Він привіз на ці землі своїх кріпаків і почав велике будівництво.

За переказами старожилів графом була прокладена дорога щоб карета з маєтку могла проїхати до джерела на відпочинок. Тут він милувався природою та дикими тваринами які знаходились у панському звіринці біля джерела.

Воду з джерела графська родина брала для приготування їжі попри те що у маєтку був колодязь. Водою і сьогодні користуються місцеві, вважають її цілющою. Графів давно немає, маєток зруйнований, а джерело тече як текло століттями.

Джерело Святого Онуфрія: найбільше прощовище

П’ята зупинка чудотворне джерело Святого Онуфрія у селі Головчинці. Це найвідоміше джерело на маршруті і найбільше прощовище.

Згідно з легендою одному ченцеві-пустельникові з’явився святий Онуфрій із пророцтвом що відтепер на цьому місці буде джерело що подарує людям Боже благословення. Здавна люди йдуть сюди в надії на порятунок від недуг.

Кожного року 25 червня на день Преподобного Онуфрія сюди приїжджають сотні вірян щоб взяти святої води, окропитися нею і помолитися. Біля джерела збудовано каплицю та дві купальні де можна зануритися. Воду що тече з джерела називають живою та срібною.

Туризм може розвиватися не тільки навколо великих історичних пам’яток як Меджибізька фортеця чи Бакотський каньйон. Навіть невеликі джерела з місцевими легендами можуть стати туристичною родзинкою якщо їх правильно упакувати в маршрут.