Архімандрита УПЦ МП (РПЦ) з Олешина забрали з келії до військової частини у Чорткові: молитва не бронь від мобілізації

24 травня після богослужіння у Свято-Іоанно-Предтеченському монастирі у Великій Калинівці ТЦК мобілізував архімандрита Галактіона (у миру Юрія Редея). Троє співробітників ТЦК разом з головою Олешинської ОТГ та поліцейським зайшли до монашеського корпусу, піднялися до келії духівника та доправили у невідомому напрямку. Наразі архімандрит перебуває у військовій частині в Чорткові Тернопільської області. Хмельницька єпархія УПЦ обурена але безсила: релігійні організації Московського патріархату не включені до переліку критично важливих установ. Держслужба з етнополітики не бронює їхніх священнослужителів від мобілізації. Виявляється молитва за руський мир не звільняє від військового обов’язку.

Від келії до казарми

Як повідомляє Хмельницька єпархія УПЦ представники ТЦК не стали чекати коли архімандрит сам вийде. Зайшли до монашеського корпусу, піднялися сходами до келії духівника монастиря.

Можна уявити здивування архімандрита Галактіона який після богослужіння сподівався на тиху келійну молитву та відпочинок. Натомість у двері постукали співробітники ТЦК з повісткою.

Юрія Редея це мирське ім’я архімандрита доправили у невідомому напрямку. Єпархія пише саме так, у невідомому напрямку, начебто викрали а не мобілізували за законом.

За попередньою інформацією яку оприлюднили у Хмельницькій єпархії УПЦ наразі архімандрит Галактіон перебуває у військовій частині у місті Чортків Тернопільської області. Від келії до казарми, від молитов до стройової підготовки.

Бронювання не для всіх

Ситуація виглядає комічно але має серйозне правове підґрунтя. Релігійні організації Української православної церкви Московського патріархату не включені до переліку критично важливих установ для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Читаємо ще раз повільно: УПЦ МП (РПЦ) не є критично важливою для функціонування економіки та життєдіяльності населення. Держава це офіційно визнала, складаючи переліки. Через це Державна служба України з етнополітики та свободи совісті не здійснює бронювання священнослужителів УПЦ від мобілізації під час воєнного стану. Вони такі ж призовники, як усі інші громадяни України призовного віку. Для порівняння Православна церква України та інші конфесії які не мають зв’язків з агресором мають можливість бронювати своїх священнослужителів. Там духовенство визнане критично важливим для життєдіяльності населення.

Іронія долі

Іронія ситуації полягає в тому що УПЦ МП роками молилася за мир. Під час богослужінь згадували “христолюбиве воїнство” яке захищає землю. Але коли настав час самим захищати землю виявилося що молитва це одне а військовий обов’язок зовсім інше.

Архімандрит Галактіон був насельником та духівником монастиря. Тобто не просто монах а духовний наставник братії. Людина яка мала провадити інших шляхом спасіння. Тепер провадитиме бійців у бій.

У миру Юрій Редей. Скільки йому років, чи є медичні обмеження, чи проходив раніше військову службу, невідомо. Єпархія цих деталей не повідомляє. Пише тільки що забрали з келії.

Реакція УПЦ

Хмельницька єпархія УПЦ оприлюднила інформацію про мобілізацію в обуреному тоні. Начебто стався якийсь беззаконний напад на монастир а не законна мобілізація громадянина України.

Але закон є закон. УПЦ МП не внесена до переліку критично важливих установ. Її священнослужителі не бронюються. Вони підлягають мобілізації на загальних підставах.

Можна було б подумати про це раніше. Коли у 2014 році Московський патріархат підтримував “русский мир”. Коли у 2022 не поспішав розривати зв’язки з РПЦ. Коли роками транслював наративи агресора під виглядом духовності.

Тепер держава визначила що ця церква не критично важлива. І архімандрити йдуть до військових частин нарівні з усіма.

Що далі

Юрій Редей тепер у військовій частині в Чорткові. Пройде медкомісію, отримає військову підготовку, можливо відправлять на фронт. Або знайдуть медичні обмеження і комісують. Або визнають непридатним.

Для УПЦ МП це сигнал. Ваші священнослужителі призовного віку не захищені від мобілізації. Сан архімандрита не бронь. Монастир не укриття. Келія не схованка.

Для інших конфесій це нагадування що статус критично важливої установи треба заслужити. ПЦУ його має. УГКЦ має. УПЦ МП немає. І це наслідок їхнього вибору.

Для суспільства це ще один епізод у складних відносинах держави та УПЦ МП під час війни. Церква яка не розірвала зв’язки з патріархатом країни-агресора не може розраховувати на преференції.

Архімандрит Галактіон тепер має можливість не тільки молитися за мир, а й захищати його зі зброєю в руках. Якщо медкомісія визнає придатним.