З Херсонщини на Хмельниччину із суничною фермою: як переселенка освоїла нову справу у шести теплицях

Світлана Ярошенко втекла з окупованої Херсонщини та почала нове життя на Хмельниччині з нуля. Жінка, яка раніше ніколи професійно не займалася ягідництвом, за кілька років створила власне господарство з шістьма теплицями суниці. Перша теплиця за грантові кошти, дві — подарунки від дітей, решту облаштувала сама. Довелося переучуватися, бо херсонські піски та хмельницька родюча земля — це зовсім різні умови. Тепер продає ягоди на ринку та місцевим жителям, планує розширюватися і готова ділитися досвідом.

Коли Світлана Ярошенко вимушено залишала Херсонщину вона не знала що на Хмельниччині стане фермеркою. Раніше ягідництвом професійно не займалася, це була хіба що дачна справа на любителя.

Але війна змушує людей шукати нові способи заробітку на новому місці. Не всі переселенці стають успішними підприємцями, багато досі живуть на допомогу та не можуть влаштуватися. Світлана вирішила не чекати милостині а створити щось своє.

Шість теплиць від гранту до власних інвестицій

Першу теплицю Світлана встановила завдяки грантовим коштам. Це була програма підтримки переселенців яка дала початковий капітал. Одна теплиця це ще не бізнес але старт.

Потім підтримали діти. Вони подарували матері ще дві теплиці. Для багатьох дітей переселенців підтримка батьків стає важливою частиною адаптації на новому місці.

Решту три теплиці Світлана облаштувала вже власним коштом. Заробила на суниці з перших теплиць і реінвестувала в розширення. Тепер у неї шість теплиць, повноцінне ягідне господарство.

Жінка розповідає що підтримка родини стала важливою частиною нового старту. Але господарством Світлана займається переважно самостійно. Робота в теплицях потребує багато часу та сил, однак приносить задоволення.

Херсонські піски проти хмельницької землі

Попри відсутність практичного досвіду у професійному вирощуванні суниці Світлана поступово освоїла всі нюанси. Вона добре знала як вирощують ягоди на Херсонщині бо бачила це все життя. Але умови на Хмельниччині виявилися зовсім іншими.

На Херсонщині сухо і піски. Там проблема як утримати вологу, як не дати рослинам засохнути. Суниця любить легкі ґрунти тому херсонські піски їй підходять ідеально.

На Хмельниччині більше дощів і дуже родюча земля. Здавалося б мрія будь-якого фермера. Але для суниці це проблема. Занадто щільний родючий ґрунт, коріння не дихають, ягоди гниють від надлишку вологи.

Довелося адаптувати технологію. Світлана каже що для суниці доводиться додавати пісок у хмельницьку землю. Парадокс: на Херсонщині борються з пісками, на Хмельниччині спеціально додають пісок щоб полегшити ґрунт.

Місцевий клімат потребує інших підходів до догляду за рослинами. Режим поливу, провітрювання теплиць, боротьба з хворобами, все інакше ніж на півдні.

Від теплиць до ринку

Свою продукцію Світлана продає на ринку та місцевим жителям. Суниця з теплиць з’являється раніше ніж грунтова тому має попит. Люди готові платити за ранню ягоду.

Переваги тепличного вирощування очевидні. Контрольоване середовище, захист від негоди, можливість отримувати врожай коли у відкритому ґрунті ще нічого немає. Недоліки теж є: високі витрати на опалення, електрику, матеріали.

Але бізнес йде. Світлана не просто виживає, вона розвивається. З однієї грантової теплиці за кілька років до шести власних. Це історія успіху.

Плани на майбутнє

У майбутньому Світлана планує розширювати господарство. Шість теплиць це ще не межа. Можна десять, можна п’ятнадцять. Питання інвестицій та фізичних можливостей однієї людини.

Жінка готова ділитися власним досвідом із тими хто теж хоче спробувати себе у ягідництві. Для переселенців це може бути шанс почати нове життя. Гранти на теплиці існують, технологію можна освоїти, ринок збуту є.

Досвід Світлани показує що можливо. Приїхати з нічим, отримати грант, навчитися новій справі, побудувати бізнес. Не всім вдається але приклади існують.

---

Джерело: SEEDS